Притчі українською мовою

Короткі притчі українською українською мовою.

Ці притчі ми використовуємо на наших заняттях з навчання ораторському мистецтву онлайн и офлайн.
Притчі короткі, але цікаві. На мій погляд — це найкращі притчі для будь-яких виступів.

Як розділити порівну?

Жили в одному селі два брати. І, якось, дісталося їм у спадщину велике поле, з чудовою землею.

Зраділи брати несказанно.

Але, от халепа! Як же його поділити між собою?

Відео цієї притчі на нашому каналі:

Думали-гадали… Ледве до бійки  не дійшло…

Почали ділити. То одному здавалось, що іншому більша частина дістається… то навпаки…  Ніяк кордони не могли провести.

Замучилися. Втомилися.

І вирішили звернутись до Мудреця.

— Підкажіть нам… Як нам порівну і мирно поле розділити між собою?

– В мене є один секрет. Зробіть так, я скажу — і побачите, що так можна ділити що завгодно. Один брат нехай розділить поле навпіл так, як сам вирішить це зробити. А другий брат нехай вибере з двох половинок: яка частина буде його, а яка дістанеться братові.

Так брати і зробили. І надалі вони все ділили тільки так.

Два яблука. Притча про те, що не потрібно поспішати із висновками.

Маленька дівчинка принесла знадвору два яблука. Мабуть, її хтось пригостив.

— Матусю, поглянь, які гарні гарні яблука!

— Дійсно, гарні! Пригостиш мене? — запитала мама.

• Подивіться відео цієї притчі (підписуйтесь на наш канал — там багато чудових притч):

Дівчинка поглянула на яблука. А потім відкусила від одного з них. На секунду замислилась і… надкусила інше.

Мама дуже здивувалась. І подумала:

— Яка жадібна дівчинка у мене зростає! Обидва яблука почала їсти, а мені так жодного і не запропонувала.

Але, на її подив, дівчинка простягнула мамі одне яблуко зі словами:

— Матусю! Візьми це яблуко! Воно — солодше!

Колись давно, в одному місті, жив мудрець.

• Ця притча на відео:

Слава про його мудрість рознеслась далеко навколо його рідного міста, люди здалеку приходили до нього за порадою.

Але був у місті чоловік, який заздрив його славі. Прийшов він якось на луг, спіймав метелика, посадив його між зімкнутих долонь і подумав:

 – Піду я до мудреця і спитаю у нього: скажи, о наймудріший, який метелик у мене в руках: живий або мертвий?  Якщо він скаже «мертвий», я відкрию долоні, метелик полетить.  Та, якщо він скаже «живий» — я зімкну долоні, і метелик помре. От тоді всі й зрозуміють, хто з нас розумніший.

Так все і сталось. Заздрісник прийшов у місто і спитав у мудреця:

— Скажи, о наймудріший, який метелик у мене в руках: живий чи мертвий?

Пильно дивлячись в очі, мудрець сказав:

— Все в твоїх руках!

 

Притча. Чого боятися?

Одного разу почалася сильна гроза. Всі діти прибігли додому, але найменшою дочки не було.

Мати занепокоїлася і пішла шукати її. У дворі йшов дощ, безперервно виблискували блискавки, і гримів грім. Від цих блискавок було моторошно страшно.

Мати кожен раз здригалася при громі.

Незабаром, жінка знайшла свою дочку.

Дівчинка бігала під дощем.

Щаслива вона стрибала і танцювала. І кожен раз, коли в небі вдаряла блискавка, дівчинка піднімала своє обличчя до неба і весело сміялася!

Мама була дуже здивована:

— Що ти робиш? — запитала вона. — Тобі не страшно? Невже ти зовсім не боїшся грози?

— А чого тут боятися? — Весело відповіла дівчинка. — Мама, дивись, я танцюю, — а небо мене фотографує!

Перегляньте цю ж притчу на відео:

Притча про страх. Українською мовою.

Притча про двох вовків

Колись давно старий індіанець відкрив своєму онукові одну життєву істину.

— Розумієш, в кожній людині йде боротьба. Ця боротьба дуже схожа на боротьбу двох вовків. Один вовк представляє зло: заздрість, ревнощі, жаль, егоїзм, жадібність, брехня … Інший вовк представляє добро: мир, любов, надію, турботу, доброту, вірність … І інші хороші якості людини.

Онук, зворушений до глибини душі словами діда, надовго задумався. А потім запитав:

— Дід! А який вовк в кінці перемагає? Злий вовк чи добрий вовк?

Старий індіанець, ледь помітно посміхнувся, і відповів:

— Так ось. Навіщо я тобі все це кажу. Запам’ятай: завжди перемагає той вовк, якого ти годуєш.

Перегляньте цю притчу на цьому відео:

Притча. Який вовк живе в тобі.

Байка про невдалу бійку між Шакалом та Левом

Лев відпочивав в тіні великого дерева після ситного обіду. Було це опівдні. Спека.

До Лева наблизився Шакал. Подивився на відпочиваючого Лева і несміливо сказав:

— Лев! А давай поб’ємося!

Але у відповідь була лише тиша.

Шакал став говорити голосніше:

— Лев! Давай битися! Влаштуємо на цій галявині бій. Ти проти мене! Лев проти Шакала!

Лев на нього й уваги не звернув.

Тоді Шакал пригрозив:

— Давай битися! Інакше, я піду і всім розповім, що ти, Лев, мене злякався.

Лев позіхнув, ліниво потягнувся і промовив:

— І хто тобі повірить?

І додав:

— Навіть якщо про мене хтось подумає, що я когось злякався – це мене не турбує. Хай, навіть трусом мене назвуть — це все ж куди приємніше, ніж те, що мене будуть зневажати. Зневажати за бійку з якимось там Шакалом.

Короткі притчі українською

Притча. Ворота пекла і раю

До мудреця прийшов воїн і сказав:

— Послухай! Я вже не молодий, багато часу провів в боях і знаю, що смерть моя  може бути в будь-який з завтрашніх днів. Підкажи, як мені не помилитися в життєвому виборі? Підкажи мені, мудрець, як відкриваються ворота в пекло, а як відкриваються ворота до раю?

Старий подивився на воїна, а потім розсміявся:

— Хіба ти боєць? Ні! Ти хвіст собачий!

Злобою блиснули очі воїна. Він вихопив меч, і замахнувся на старого.

Але мудрець не злякався. Він спокійно сказав:

— Ось так відкриваються ворота пекла!

Воїн зрозумів, що зробив дурість. Він поклав меча і став вибачатися:

— Прости, старий, я погарячкував, не зрозумів я відразу твоєї мудрості.

— А так відкриваються ворота раю, — сказав мудрець.

Притча. Найліпший майстер

Короткі притчі українською мовою

Було це дуже й дуже давно. В одному чудовому українському селі молоді дівчата і жінки вирішили показати усі свої вміння та майстерність. Домовились, що у неділю всі прийдуть на сільську площу і кожна принесе найкращій витвір, створений її власними руками: вишитий рушник, кружево, полотно, скатертину, одяг.

В назначений день всі жінки й дівчата прийшли на площу. Принесли безліч прекрасних речей. У старців села, котрим община доручила обрати найкращих майстринь, аж очі порозбігалися: так багато було талановитих дівчат і жінок. Дружини і дочки багатіїв принесли вишиті золотом і сріблом шовкові покривала, тонкі мереживо, скатертини, на яких були вив’язані небувалі квіти та птахи.

Але перемогла одна дружина, не самого багатого чоловіка.

Вона не принесла ні вишитого рушника, ні мережива, ні скатертин, хоча все це уміла робити пречудово. Вона привела свого п’ятирічного сина, а він приніс сопілку-жайворонка, якого він сам вирізав з дерева.

Приклав хлопчик сопілку до своїх вуст – заспівала, защебетала пташка, наче жива. Всі стояли на площі, не в змозі поворухнутись, всіх зачарувала пісня, і раптом в блакитному небі заспівав справжній, живий жайворонок.

—  Той, хто може створити розумну та добру людину  — найліпший майстер, — таке було рішення мудрих старців.

Притча. Завжди знайдеться той, хто не згоден

Короткі притчі українською мовою

Батько зі своїм сином і мулом в полуденну спеку подорожував по курних провулках міста. Батько сидів верхи на мулі, а син вів його за вуздечку.

— Бідний хлопчик, — сказав перехожий, — його маленькі ніжки ледь поспівають за мулом. Як ти можеш ліниво сидіти на мулі, коли бачиш, що хлопчисько зовсім вибився з сил?

Батько прийняв його слова близько до серця. Коли вони завернули за ріг, він зліз з мула і велів сину сісти на нього. Незабаром зустрівся їм інший чоловік. Гучним голосом він сказав:

— Як не соромно! Малий сидить верхи на мулі, як султан, а його бідний старий батько біжить слідом.

Хлопчик дуже засмутився від цих слів і попросив батька сісти на мула позаду нього.

— Люди добрі, бачили ви щось подібне? – Заголосила жінка, що йшла їм на зустріч. — Так мучити тварину! У бідного мула вже провисла спина, а старий і молодий ледарі сидять на ньому, начебто він диван, бідна істота!

Не кажучи ні слова батько і син, осоромлені, злізли з мула. Щойно вони зробили кілька кроків, як зустрівся їм старий дід і почав насміхатися з них:

— Чого це ваш мул нічого не робить, не приносить ніякої користі і навіть не везе когось з вас на собі?

Батько сунув мулу повну пригорщу соломи і поклав руку на плече сина.

— Що б ми не робили, — сказав він, — обов’язково знайдеться хтось, хто з нами буде не згодний. Я думаю, ми самі повинні вирішувати, що нам робити.

Короткі притчі українською

Притча. Вартість удару молотком.

У фермера перестав працювати трактор.

Всі спроби фермера і його сусідів полагодити двигун були марні.

Нарешті він покликав фахівця. Той оглянув трактор. Спробував, як діє стартер, підняв капот і все ретельно перевірив.

Потім узяв молоток і один раз вдарив по мотору.

Мотор заторохтів, ніби він і не був зіпсований.

Коли майстер подав фермеру рахунок, той, здивовано глянувши на нього, обурився:

— Як, ти хочеш сто доларів тільки за один удар молотком!

— Шановний, я зараз все поясню, — сказав майстер. — За удар молотком я порахував тільки один долар. А дев’яносто дев’ять доларів я беру за мої знання, завдяки яким я міг зробити цей удар по потрібного місця.

Тут майстер витримав паузу, і продовжив:

— До того ж я заощадив твій час. Я впорався з несправністю дуже швидко. І ти вже сьогодні, прямо зараз, можеш почати роботи на своєму тракторі.

Фермер посміхнувся, та погодився з майстром.

Притчі українською

Легенда. Кільце царя Соломона.

За переказами, цар Соломон володів магічним кільцем, на якому був напис: «Все минає!».

Це кільце вдягнув йому на палець придворний радник. Він рекомендував царю ніколи, ні за яких обставин, не знімати його.

У хвилини горя і важких переживань Соломон дивився на напис і заспокоювався.

Але одного разу сталося таке нещастя, що мудрі слова, замість того щоб утішити, викликали у нього напад люті.

Зірвав він кільце з пальця та кинув його на підлогу.

Коли воно покотилося, Соломон раптом побачив, що на внутрішній стороні кільця теж є якась напис.

Соломон здивувався. Адже він ніколи не бачив внутрішньої сторони кільця.

Зацікавившись, він підняв кільце і прочитав таке: «І це мине».

Гірко засміявшись, Соломон надів кільце і більше з ним не розлучався.

Короткі притчі українською

Притча. Щаслива родина

В одному маленькому місті живуть по сусідству дві сім’ї. Одні подружжя постійно сваряться, звинувачуючи один одного у всіх бідах і з’ясовуючи, хто з них прав. А інші дружно живуть, ні сварок у них, ні скандалів.

Дивується норовиста господиня щастя сусідки. Заздрить.

Каже чоловікові:

— Піди, глянь, як у них так виходить, щоб усе гладко і тихо.

Прийшов той до сусідського будинку, причаївся під відкритим вікном. Спостерігає. Прислухається.

А господиня якраз порядок в домі наводить. Вазу дорогу від пилу витирає. Раптом задзвонив телефон. Жінка відволіклася, а вазу поставила на краєчок столу. Але тут її чоловікові щось знадобилося в кімнаті. Зачепив він вазу, та впала і розбилася.

— Ох, що зараз буде! — думає сусід.

Підійшла дружина, зітхнула з жалем, і каже чоловікові:

— Пробач дорогий. Я винна. Так невдало вазу поставила.

— Що ти, мила? Це я винен. Поспішав і не помітив вазу.

— Що ти? Не винен ти. Це я була неуважна. Ну да, ладно. Як то кажуть – на щастя!

Боляче защеміло серце у сусіда. Прийшов він додому засмучений. Дружина до нього:

— Ну що ти так довго? Подивився?

— Так!

— Ну і як там у них?

— У них-то кожен сам винен. Ось тому і не сваряться. А ось у нас всі і завжди праві

Притчі українською

Притча. Щаслива мама

Жила-була сім’я. Дітей було багато, а грошей мало. Мати багато працювала. Після роботи вона готувала, прала, прибирала…

Звичайно ж, вона втомлювалася і тому часто кричала на дітей, була невдоволена, скаржилась на життя.

Одного разу вона подумала, що це недобре так жити. Що діти-то не винні в тяжкому житті. І вирушила за порадою до мудреця: як стати хорошою матір’ю?

З тих пір мати стала зовсім іншою. І стала виглядати щасливою.

Хоча грошей в сім’ї не додалося. І діти не змінилися. Але тепер мама не сварила їх, зате часто посміхалася.

Раз на тиждень вона ходила на базар.

Тепер мама поверталася з базару з подарунками для дітей. А повернувшись, і роздавши дітям подарунки, мама на деякий час закривалася у своїй кімнаті. І просила нікому її в цей час не турбувати.

Дітей було цікаво, що ж робить мати в своїй кімнаті. Одного разу вони порушили заборону і заглянули до мами. Вона сиділа за столом та … пила чай … з солодкими цукерками!

— Матусю, що ти робиш? А як же ми? — обурено закричали діти.

— Тихо, діти, тихо! — важливо відповіла вона. — Не заважайте мені! Я роблю вам щасливу маму!

Короткі притчі українською

Притча. Камінь та скульптор

В одному відомому і людному парку стояв камінь. Простий собі такий камінь. Нічим не примітний. І ось, одного разу, його побачив скульптор. Він обійшов навколо нього кілька разів. І пішов у задумі.

Через деякий час, скульптор повернувся в парк, прихопивши з собою інструменти.

Він працював молотком та зубилом, стукав по каменю, відбиваючи великі і маленькі шматочки. Поліцейські огородили ділянку, щоб якийсь уламок не потрапив випадково в перехожого.

На подив, скульптор досить швидко закінчив роботу і сказав, що можна прибирати огорожу.

Всі бажаючі побігли дивитися на роботу скульптора. Це була чудова скульптура.

Люди вигукнули:

— Це ж треба! Яка краса!!! — говорили одні

— А раніше був просто камінь! — казали інші.

— Ще б! Адже це велика робота талановитого скульптора! — вигукували треті.

Похвала сипалася з усіх боків.

А скульптор скромно сказав:

— Що ви! Я ж не зробив нічого особливого. Ця скульптура завжди була в цьому камені. Ви хіба не бачили? Я просто прибрав зайве.

Короткі притчі українською

Притча. Пощастило чи не пощастило?

Давно це було. Жив старий. Був у нього єдиний син. Господарство було невелике. Зате була кобила, на якій він орав землю, та їздив в місто на базар.

Одного разу кобила втекла.

— Який жах — співчували сусіди, — Як не пощастило!

— Хто знає, пощастило чи ні, — відповідав старий. — Чи не міркувати потрібно, а кобилу шукати.

Кілька днів по тому старий знайшов кобилу та привів додому. Та не одну, а з красенєм конем.

— От пощастило! — сказали сусіди. – Який кінь! Везе ж людям!

— Пощастило чи ні, хто знає? — відповідав старий. — Одне зрозуміно — потрібно ще один сарай будувати.

Цей новий кінь був з характером. Наступного дня син старого впав з коня і зламав ногу.

— Який жах. Як не пощастило! — казали вони тому старому сусіди. – Яка невдача!

— Хто знає, пощастило чи не пощастило? — відповідав старий. – Я бачу те, що лікувати ногу потрібно.

— У лікарні юнак познайомився з красивою дівчиною. І після одужання привіз наречену до себе додому.

Знову сусіди почали говорити:

— От пощастило, так пощастило! Яка вдача! Таку писану красуню твій син знайшов!

Старий все так же в відповідь з посмішкою відповідав:

— Хто знає? Чи пощастило…, чи не пощастило, хто знає …

Короткі притчі українською

Притча про людину, яка ніколи не сперечалась

В одному селищі жив чоловік, відомий тим, що він ніколи ні з ким не сперечався. І ось приїхав кореспондент, щоб написати про нього в газеті.

— Скажіть, а це правда, що ви прожили 90 років, і жодного разу ні з ким не сперечалися?

— Так це правда.

— Ну що, взагалі ні з ким?

— Взагалі ні з ким!

— І що, навіть з дружиною?

— Навіть з дружиною.

— Навіть зі своїми дітьми?

— Навіть з дітьми.

— І що, за 90 років жодного разу?

— Жодного разу.

— Ніколи-ніколи, ні з ким? — продовжував кореспондент.

— Так, — спокійно відповідав старий.

Нарешті кореспондент роздратовано сказав:

— Та не може цього бути, щоб ви за все життя жодного разу ні з ким не сперечалися!

— Сперечався, сперечався … — примирливо відповів старий. — Бажаєте чаю?

Притчі українською мовою

Ким ще я міг стати?

Жили два брати. Один брат був успішною людиною, яка досягла популярності своїми справами. Другий брат був злочинцем.

Одного разу поліція зловила злочинця, і справу передали в суд. Перед судом група журналістів обступила його, і один поставив запитання:

— Як так вийшло, що ви стали злочинцем?

— У мене було важке дитинство. Мій батько пив, бив мою матір, мого брата і мене. Ким же ще я міг стати?

Через деякий час кілька журналістів підійшли до першого братові, і один запитав:

— Ви відомі своїми досягненнями; як вийшло, що ви домоглися всього цього?

Чоловік задумався, а потім відповів:

— У мене було важке дитинство. Мій батько пив, бив мою матір, мого брата і мене. Ким же ще я міг стати?

Короткі притчі українською

Притча. Відро з яблуками

Купив чоловік собі новий дім — великий, красивий — і сад з фруктовими деревами біля будинку. А поруч у старенькій хаті жив заздрісний сусід.

Одного разу прокинувся чоловік у гарному настрої, вийшов на ганок, а там — купа сміття.

Що робити? Свій ганок, прибирати потрібно. А ще — дізнатися, хто це був. І дізнався — заздрісний сусід.

Хотів було піти, посваритися, але, вирішив зробити інакше.

Пішов у сад, назбирав самих стиглих яблук і пішов до сусіда.

Сусід, почувши стукіт у двері, злорадно подумав: «Нарешті я дістав його!» Відкриває двері в надії на скандал.

На його подив, нікого не було, лише яблука. А на яблуках записка:

— Хто чим багатий, той тим і ділиться!

Ці притчі ми використовуємо на наших заняттях з навчання ораторському мистецтву. Притчі короткі, але цікаві. На мій погляд — це найкращі притчі для будь-яких виступів. 

Дякуємо, що завітали до нас! Якщо ви бажаєте навчатися ораторському мистецтву онлайн, перегляньте нашу сторінку:

• Навчання ораторському мистецтву онлайн.

З повагою, Болсунов Олег.

Ще притчі українською дивитись на нашому сайті:

• Читати інші притчі українською мовою

/ Притчі українською / Найкращі притчі для виступу / Притчи на украинском языке / Украинская притча / Украинские рассказы и притчи / Короткі притчі рідною мовою / Найкращі короткі притчі на українській мові / Народні байки та притчі українською мовою / Ораторське мистецтво /